Академічна доброчестність

Наші – не списують! Як діти, так і вчителі. Причин багато, але найперша з них – повага. До себе та власних думок, знань, ідей. До інших та їхніх думок, знань, ідей. Адже власність – не лише предмети, але і інтелектуальні здобутки. Це базова цінність західного мислення – і Claris Verbis.

“Не знати – не соромно, можна вивчити; соромно списувати.”

Списувати – це як красти! Друга причина – це усвідомлення, що себе не обдуриш. Можна списати на контрольній, “здерти” твір в інтернеті. А що робити, коли вчителі вимагають не механічного відтворення формул і правил, а дають завдання з творчого застосування знань? А як навички списування допоможуть під час ЗНО, при навчанні за кордоном, у бізнесі? Списувати – немає сенсу! Третя причина – це сприйняття себе як особистості зі своїми інтересами, смаками. Розуміння, що оцінка – лише рівень знань, а не показник цінності людини. Якщо тобі цікава історія – нормально мати задовільну оцінку з хімії. Тьютор допоможе визначити пріоритети, на яких слід зосередитися, достатній рівень знань з інших предметів. Списувати – непрактично!

“Ми говоримо про поняття “академічна доброчесність” під час вступу до Claris Verbis.”

З батьками, з дітьми. Ми попереджаємо, що за плагіат і списування – відраховують зі школи. Одні це приймають одразу. Хтось ігнорує “балачки про цінності” як “білий шум”. Хтось сумнівається, що так може бути. Але діти, навчаючись у нас, потрапляють в оточення зі сформованими поняттями “прийнятного” та “неприйнятного”. Наша шкільна атмосфера та практика працюють краще за розмови. Діти переймають гарні речі швидко і легко. І потім тільки дивуються – що, може бути інакше? Really? Бо в нас – не списують!